Син роду свого

У Косові

Де б ми не були, ким би не були, куди б не вирішили податися з часом, дорога все ж таки повертає до тих країв, де з поколінь у покоління глибоко проросло коріння нашого роду. І, здається, ніщо не пов’язує нас із тією землею, на яку ступаємо вперше, навіть не здогадуючись про те, що віковічна історія дідів і прадідів вже давно тісно поєднала наше життя.

Минулого тижня таку ниточку історії вплів у своє життя громадянин Австрії Еґор Бальцер. Жив собі звичайнісіньким життям, працював, виховував онуків і тут, зненацька, з великим бажанням увірвалася у його долю Україна. Адже українська земля вже давно чекала на приїзд онука славнозвісного земляка, адмірала, начальника медичної служби військово-морських сил Австро-Угорщини, згодом діяча ЗУНР і УНР, автора двотомника «Листи з чужини», у якому не раз описано спогади про Гуцульщину і улюблений Яворів, дідуся Еґора Бальцера Ярослава Окуневського.

5 березня виповнилося 150 років з дня народження видатного громадського діяча і письменника Я.Окуневського та 135 років від дня народження його сестри Ольги, талановитої української піаністки. Ці ювілеї, звичайно, відзначили на Косівщині належним чином, зокрема в Яворові. Та цими днями хотілося, як ніколи, вшанувати пам’ять відомого земляка та розділити радість такого невеличкого та водночас значимого свята з його рідними. 2010-й рік ще не закінчився, а його на Гуцульщині запропонували вважати літературно-мистецьким роком Окуневських. Саме тому візит гостей із Відня став найприємнішим подарунком для тих українців, які не лише цінують свою історію, але й бережуть спадщину діячів, котрі присвятили душу, серце та частинку свого життя рідній землі.

А розпочали зворушливу мандрівку косівським краєм Еґор Бальцер та його дружина із музею КІПДМ. Не дивина, що все настільки цікавило та вражало, адже сім’я онука Я.Окуневського вперше приїхала на батьківщину діда і, звичайно, вперше побачила, скільки талановитих людей народилося на нашій землі. Гості оглянули вироби з дерева, глини, шкіри, металу, дізналися про видатних культурних діячів – майстрів Гуцульщини, зокрема, побачили роботи Шкрібляка, а також Мегединюка, який виготовляв незбагненні вироби для австрійського цісаря, почули про засновника музею Олексія Соломченка, ознайомилися не лише з топірцями, а й з такими музичними інструментами, як трембіти та цимбали. На останньому пан Еґор спробував навіть зіграти і, як на мене, перша спроба була вдалою. Одразу ж хочеться зауважити, що цей чоловік не просто гість з-за кордону, а насамперед онук нашого земляка, продовжувач роду Окуневських, у жилах якого, без сумніву, також тече українська кров.

Привітно зустріли й допомогли адаптуватися гостям у нашому маленькому карпатському куточку голова райдержадміністрації Я.І.Шинкарук, заступник голови РДА А.Г.Костюк, приїжджі гості – дослідники історії життя Окуневських з Городенки, Львова, Києва, Запоріжжя, а також працівники КІПДМ, зокрема, і ректор інституту С.Л.Мартинюк. «Ми дуже раді вітати родичів нашого земляка Ярослава Окуневського, який протягом більше 140 років ділив з нами долю нашого краю та будував спільну історію, – звернувся до присутніх Святослав Леонтійович. – Гуцульщина унікальна талантами своїх людей. Як гірський народ, гуцули дуже схильні до самодостатності, створюють свій культурний ареал. Тому слава про гуцульське мистецтво є у світі, а твори гуцульських майстрів є й у віденських музеях. Більшість з них зробила багато не тільки у мистецтві. Вони відомі як лікарі, вчені, в багатьох галузях віднайшли себе і зробили великий внесок у розбудову України. Шануючи родину Я.Окуневського, ми дуже раді, що його нащадки можуть ступити на цю землю, побачити ті місця, з яких почало проростати їхнє коріння».

Наприкінці відвідин музею Еґор Бальцер подякував усім за гостину, привітне та щире українське серце. Німецькою мовою у книзі відвідувачів інституту написано: «Велика подяка за сердечну зустріч. Ми дуже щасливі побувати на батьківщині мого діда Ярослава Окуневського і відвідати тут музей народного мистецтва. Хай живе Україна – батьківщина мого славетного діда. З Божою допомогою я ще не раз повернуся сюди, але вже зі своїми синами. Сердечно вдячний за таку велику вашу дружню зустріч. Еґор Бальцер».

Коли приїде наступного разу до Косова, ще не знає, бо у них, за кордоном, все планують заздалегідь. Та обіцяв приїхати всією родиною. А поки він збиратиметься знову до нас завітати, його автограф засвідчуватиме те, що роду Ярослава Окуневського не має кінця. Адже його внук вже побував у нас на Косівщині й ще не раз повернеться на Україну для того, щоб не лише увіковічнити пам’ять про свого славнозвісного діда, але й показати своїм дітям, де народилися пращури і з якої землі проростає коріння їхнього роду.

У Яворові

Косів справив на онука Ярослава Окуневського неабияке враження, та Еґор Бальцер разом зі своєю дружиною навіть не підозрювали, що на них чекало у селі Яворові. Не подумайте, що все так було погано. Хто мав змогу бути присутнім на зустрічі яворівчан зі своїм земляком по крові – цього точно не скаже. Бо позитивні емоції радості та задоволення переповняли сповна. Для початку – це колоритні вишиті та мережані сорочки, кептарі та опинки, які до лиця були як молодим дівчатам, так і вишуканим жіночкам, це щирі усмішки та привітні погляди, це хода по стежині, що вела до церкви. Адже ця церква є особливою для родини Окуневських. Тут колись служив Богові священик Іполит Окуневський, батько Ярослава і прадід Еґора Бальцера. Помолившись за своїх родичів, Е.Бальцер зі всіма присутніми вшанували пам’ять його предків на їхніх могилах, які є одними з найдавніших і до нині збереглися на цвинтарі, за церквою. Поклали квіти на могилу заступник голови РДА Анастасія Костюк та начальник відділу освіти РДА Володимир Козьменчук.

Велику участь, перекладаючи з німецької українською мовою, і навпаки, взяв у розмовах яворівчан із гостями з Австрії отець-декан Іван Близьнюк. «Ми повинні берегти пам’ять про тих людей, які творили наше майбутнє з високою моральністю, з високою духовністю на радість і на спокій, на добре виховання нашого покоління», – сказав отець Іван. Він, як і присутня перекладач з англійської, допоміг сім’ї Бальцерів краще зрозуміти розповіді про історію життя як родини Окуневських, так і Яворова загалом.

Дорога від церкви відразу ж привела до Яворівської школи. На порозі зустрічали довгоочікуваних гостей як годиться – з хлібом – сіллю. Звідусіль лунали вигуки та перемовини, а музики тішили традиційними гуцульськими мелодіями. Біля входу виднілися світлини, які ознайомлювали з днем вшанування пам’яті родини Окуневських, а в коридорах та класах – цікаві подарунки. Діти розповідали англійською про рідне село, демонстрували процес ткацтва, як одного з атрибутів Яворова, запрошували на оглядини зроблених власноруч осінніх композицій з різноманітний квітів, овочів, фруктів тощо.

А згодом онука Я.Окуневського з дружиною запросили на відкриття виставки яворівських ліжникарів. Барвисті ліжники чарували красою кольорів, різноманітністю візерунків. Цього точно не побачиш за кордоном. Бо, як кажуть, найкращі ліжникарі лише у Яворові. Гадаю, після побаченого й у сім’ї Е.Бальцера виникла така ж думка.

Та на цьому свято ще не закінчувалося. Попереду гостей чекав концерт із нагоди відзначення Року Окуневських. Розповідали про життя родини Окуневських, читали вірші, співали веселі пісні, забавляли гуцульськими мелодіями – одним словом, дивували всіх гостей з далекого краю. А ще несподіванкою стали подарунки панові Еґору та його родині від яворівської громади. Це чудові ліжники, побачивши які, дружина австрійського лікаря і українця від роду з тривогою запитала, як їм це все забрати. Це книжки про родину Окуневських, а також зовсім не очікуване присвоєння Еґору Бальцеру звання почесного громадянина Яворова, прийняте рішенням Яворівської сільської ради від 5 жовтня 2010 року з нагоди року родини Окуневських. Вручив це посвідчення директор школи Лесюк? Й наголосив: «Ми вдячні всім хто долучився до відзначення славного імені Окуневських. Яворів пов’язаний з цією родиною протягом 91 року – це майже століття. Тому ми щасливі, що сьогодні громадськість нашого і Городенківського району, гості зі Львова, Києва, Запоріжжя, Севастополя присутні на нашому святі. А також присутній онук Ярослава Окуневського».

Наприкінці цього святкового заходу Еґор Бальцер поділився з присутніми радістю, що відвідав батьківщину свого дідуся, був приємно вражений гостинним теплом жителів цього краю (навіть заплакав), а також подякував за те, що за такий короткий час вони змогли передати йому ту частинку настільки рідного та українського духу, якого він до приїзду ніколи не знав. А в цьому і є сила української землі.

Мирослава ДОЛИНЧУК.
Фото автора.

Газета «Гуцульський край»

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *