І зелена полонина, і овечки білі…

Ой, зелена полонинко, Де овечки білі, Вами буду любуватись Єк би на весіллі…
(Полонинська коломийка

«Полонина хліб не родить, не родить пшеницю, лиш годує вівчарика сиром тай жинтицев…» — співається в одній з десятків (якщо не сотень) коломийок, котрі відображають життя і побут гуцулів.

Ще яких 70-80 років тому вівця й справді була не лише чи не найголовнішою годувальницею горян, але й буквально з ніг до голови одягала гуцула у в’язані, сукняні та шкіряні вироби, обставляла інтер’єр його житла ліжниками, килимами і веретами, зробленими з овечої вовни — гігієнічними, теплими і практичними, забезпечуючи право бути максимально незалежним від примх ринку і панської політики, оскільки все це — і харчі, і одяг, і облаштування житла, гуцул добував власною працею, вмінням та розумом, використовуючи дари довкілля та вірну йому овечку.

Гуцульські вівці — одні з найдавніших у світі та реліктова порода Європи, що по-науковому має назву цакель (буквально — круторогий), їхньою дивовижною особливістю — є дуже добра пристосованість до надмірної вологості й перепаду температур завдяки особливостям будови руна (вовнового покриву), яке складається з трьох видів волокон, розташованих ніби в три яруси (поверхи).

Яворів

Перший з них — тонкий і короткий пух, який максимально зберігає тепло тіла; другий — перехідний волос, котрий утворює ніби «піддашшя» і перешкоджає проникненню вологи до пуху і шкіри — має більшу довжину та діаметр за пух, і, нарешті, третій — ость — найдовші і найгрубші волокна, котрі сплітаються в косиці, і по яких, наче по черепиці, стікає волога дощів та снігу. Завдяки такій структурі руно карпатських овець феноменально надається для виготовлення ліжників: пух і перехідний волос у цьому виробі утворює ніби внутрішню структуру, а остьові волокна — зовнішній об’єм і відчуття «товщини», хоча вона утворюється не так масою волокон, як повітрям між ними за рахунок пружності останніх. У поєднанні з фізико-хімічними властивостями білка кератину, що складає майже 98% маси овечої вовни (вкрай низька теплопровідність, висока теплоємність, здатність поглинати до 30% води, залишаючись у сухому стані, ізолятор електрики з п’єзоефектом, і, водночас, майже нульова електризація при терті), це надає виробу не лише естетичної довершеності, але й унікальних гігієнічних властивостей стосовно усіх вікових категорій людей. Лише окремі індивіди, приблизно один з десяти тисяч, має підвищену чутливість до овечої вовни (алергію) і йому протипоказане використання ліжника.

Карпатських овець стрижуть один раз на рік, переважно у квітні, копи вовна підрунюється і збагачується секретом шкірних сальних залоз — жиропотом. За промислової переробки вовни цей секрет — ланолін — виділяють в чистому вигляді й використовують для виготовлення медичних мазей та високоякісного мила, що так і називається «Ланолінове». Його рекомендують для людей з чутливою шкірою, але зараз його «днем з вогнем» не знайдеш ні в аптеках, ні, тим паче, в магазинах.

З овечої вовни можна виготовляти безліч інших виробів, а коли ця вовна не зістрижена, а знята зі шкірою та вичинена, можна пошити теплий кожух, одягнувши який, сміючись можна прогулюватися в 40-градусний мороз.

Але досить про вовну, хоча в Яворові — столиці ліжникарства — вона вся і повністю переробляється на ліжники, бо карпатська вівця дає ще одну цінну й унікальну продукцію — молоко. Порівняно з коров’ячим, овече містить вдвоє більше сухої речовини, а це білок, жир, вуглеводи й мінеральні речовини. Білки овечого молока представлені двома фракціями: казеїни і альбуміни-глобуліни. Перші є основою для ферментативного виробництва сиру-будза (а після засолювання — бринзи), а другі — шляхом виварювання вже згаданої в коломийці «жинтиці» (молочної сироватки) — іншого специфічного продукту, який називається вурда.

Всі білки овечого молока та продукти їх переробки (будз, бриндза, вурда) в нашому організмі перетравлюються на 100% і є, таким чином, легкостравними дієтичними продуктами. З овечого молока можна виробляти також і масло: за своїм жирнокислотним складом воно відмінне від коров’ячого, рідке при кімнатній температурі і окрім як унікальний харчовий, продукт, використовується для лікування ушибів та забоїв, сприяє швидшому зростанню кісток при переломах і нормалізації структури травмованих при цьому м’яких тканин.

Все це шановні гості Яворова можуть побачити, попробувати і. придбати у фермерському господарстві Василя Петричука, розташованому на мальовничому хребті Сокільський (930 метрів над рівнем моря), де утримується понад півсотні вівцематок. Аби побачити процес стрижки, сюди необхідно завітати у квітні; якщо ви бажаєте оглянути маток з молодими ягнятами — приходьте у проміжку 1 квітня — 10 травня. А після 20 травня і майже до кінця липня можна бачити процес доїння овець в так званій струнці, добування сиру-будза, виварювання вурди із дегустацією та придбанням за помірну ціну всіх цих продуктів.

Провідавши Сокільський, ви на власні очі побачите першу ланку ліжникарства — живу карпатську вівцю, і матимете змогу переконатись, що окрім вовни, вона здатна продукувати низку цінних і унікальних харчових продуктів, отож, недарма оспівана в народних піснях і огорнута любов’ю тих, хто їх розводить та утримує.

Василь Гуменюк,
кандидат біологічних наук.

«Гуцульський край», №19, 9.05.2014 року

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *